###Владимир ПРИЕМОВ: «Мяч вообще не хотел лететь» ###

— Володимире, поєдинок проти донецького «Металурга»проходив під акомпанемент сильного дощу. Було помітно: м'яч перші хвилин30 узагалі нехотів ані стрибати, ані летіти. Як довгопристосовувалися дотакого футболу?
— Так, ви справді маєте слушність. Скажу відверто, дуже непросто було пристосуватися дотакого поля. М'яч узагалі нехотів летіти. Було тяжко грати уфутбол. Початок поєдинку з металургами нагадував більше водне поло, ніж футбол. Доводилося багато боротися, тобто гри як такої практично небуло.

— Якщо поле справді перебувало внастільки незадовільному стані,чому арбітр невідмінив чи непереніс поєдинок напізнішийчас?
— Не знаю, питання недо мене. Потрібно питати варбітра. Він вирішив, що потрібно грати. Ми ж, усвою чергу, вийшли тазіграли. Непросто було, але нічого.

— Якздалося, усередині першого тайму поле трішки підсох­-ло, тож м'яч принаймні почав підстрибувати. Судячи з того, що саме ваш суперник відкриврахунок, донеччани дотакого поля пристосувалися швидше?
— Там таке поле, що воно підсох­-ло місцями. Десь вода зійшла, десь залишилася. Недумаю, що нашому супернику такі погодні умови якось спростили життя уцьому матчі. Просто опонентам вдалося провести непогану атаку й реалізувати свою нагоду.

— Щодо пропущеного м'яча. Сфера післяудару Александре пролетіла прямісінько над Боровиком. Що завадило Євгену вчаснозреагувати наудар бразильця?
— Справа втому, що Євген банально небачив епізоду. Форвард донеччан був закритий нашими захисниками, відтак розгледіти й відповідно вчасно зреагувати Боровик просто невстиг. Ахто там помилився із захисників, дозволивши пробити бразильцю, складно сказати. Ми ще нерозбирали цей матч, відтак щось сказати із цього приводу янеможу.

— По перерві вашій командівдалося рахунок зрівняти. Це була передматчева установка головного тренера, щобиопорні півзахисники більше підключалися доатаки, чи Каплієнко сам відчувмомент, відкрившись під чудову передачу Льопи?
— Так сталося, що Дмитро Льопа віддав хорошу передачу навідкритого Каплієнка, який непідвів, забивши доволі ефектний м'яч. Дуже раді заСашка, він ще молодий. Гадаю, цей забитий м'яч додасть йому впевненості, авподальшому він діятиме ще розкутіше таефективніше.

— Сашкапартнери покоманді якось привітали з дебютним м'ячем упрем'єр-лізі?
— Звісно, привітали. Приємно, що він усвої вісімнадцять так заграв. Для нього це вже неперша гра натакому рівні, гадаю, якась боязнь уСашка вже минула. Зрештою, пот­-рібно підтримувати молодь. Зараз він забив дуже важливий м'яч, сподіваємося, й умайбутньому він буде команді дуже корисний.

—Порівняно з минулим сезоном, схоже, вТарана таки щось почаловиходити вЗапоріжжі? Адже удвох попередніх матчах (із«Шахтарем»і «Говерлою», атепер із «Металургом») у«козаків» проглядається певнийстиль, команда діє впевненіше таагресивніше!
— Так, цьогоріч ми стали грати краще. Донас прийшли нові кваліфіковані виконавці плюс Олегу Анатолійовичу вдалося донести свої вимоги дотих футболістів, що вже були внашому складі. Тому, власне, ми й демонструємо таку гру, результати. Гадаю, наразі наш колектив має доволі пристойний вигляд.

—Чи небуло перед матчем особливого хвилювання? Самеудонецькому колективі ви свого часу голосно заявили про себе.
— Чесно кажучи, явже звик грати проти своїх колишніх команд. Їх було стільки, що накожну по-особливому налаштовуватися мене просто невистачить. Аякщо серйозно, налаштування було таке, як і зазвичай. Хотілося перемогти, взяти очки. Із урахуванням того, що й наш суперник був непростий, нічийний рахунок є також здобутком.

УФ