###Павел БОВКУН: «Результат Металлурга не удивил» ###

Колишній воротар «Металурга» Павло Бовкун, а нині гравець металургівських ветеранів, які торік завою­-вали Кубок України у своїй віковій категорії:

— Не бажаю в жоден город кидати камінням, — зауважив пан Павло. — «Металург» ще зовсім недавно мав пристойну команду, стрижень якої складали наші запорізькі вихованці. Наголошую на цьому, оскільки сам є випускником Петра Григоровича Тищенка в клубній ДЮСШ. На жаль, про те, як на рівних запоріжці прагнули дія­-ти з отакими навіть суперниками, як «Шахтар», — це згодом стали забувати. Почалася тренерська чехарда, чимало гідних гравців перейшло в інші клуби. Але ж загалом справа робилася, її слід було якщо не виводити на якийсь значний рівень, так принаймні втримувати. Тому сьогоднішній результат, у принципі, не здивував.

— Певно, так і є. Але, послухайте, навіть у країні, де економічні закони працюють дуже своєрідно, життя будь-якого підприємства визначає власник або засновник. Можливо, для якісніших трансферів не вистачає коштів. І все ж там розуміють, що систему слід міняти. Адже грали цьогоріч, даруйте, досить незрозумілі люди.

— Мені навіть довелося грати в 1/8 фіналу Кубка СРСР, коли «Колос» обіграв у серпні 1986 року саме «Металург» і вперше в історії клубу досягнув чвертьфіналу, мінімально згодом поступившись московському «Динамо». Знаєте, хто забив переможний пенальті запоріжцям незадовго до фінального свистка? Литовець Стасіс Данисявічюс. А поряд із ним грала когорта класних майстрів — Микола Федоренко, Юрій Горячев, Ігор Соколовський, Георгій Колядюк, Вальдас Каспаравічюс, Володимир Сафроненко. Я ж уважався загалом дублером Валерія Паламарчука. У Нікопольському районі спостерігався футбольний бум, і фінансування було на заздрість набагато більшим цент­-рам. Та коли на зміну цьому колективу прийшов «Електрометалург», стало все скромніше. Але в Запоріжжі, віриться, зробили крок назад, аби завтра здійснити два вперед. Іншого прос­-то не дано.

Украинский футбол