###ГРИГОРЧУК: «Я мав навчити команду перемагати» ###

У жовтні минулого року Роман Григорчук вперше очолив запорізький «Металург», та, пропрацювавши лише місяць, залишив команду. Наступний прихід цього фахівця в команду стався... ще через місяць. Про ці перипетії ми вирішили Романа Йосиповича не розпитувати, тим більше, що в українських реаліях були випадки ще дивовижніші. Розмова, здебільшого, йшла про друге весняне коло сезону-2009/2010.

—Романе Йосиповичу, до вас команду в цьому чемпіонаті тренували двоє фахівців. Чи багато довелося вносити змін і які саме ви зробили в першу чергу?
—Відверто кажучи, я не дуже аналізував роботу моїх попередників, бо довелося очолювати команду посеред чемпіонату, а тому, передусім, я керувався інформацією, котру отримував від перегляду матчів команди. З керівництвом ми домовилися про дві речі. По-перше, я мав навчити команду перемагати, тобто грати на результат, а по-друге, робити це потрібно було так, щоб подобалося вболівальникам. Тобто, «першим номером», на високих швидкостях, демонструючи при цьому комбінаційну гру.

—Так, як у матчі проти донецького «Металурга»?
—Сюди можна сміливо долучити й матч проти маріупольського «Іллічівця». Футбол, який показували хлопці в цих матчах, був дуже схожий на той, який я від них вимагав.

—А яка причина того, що траплялися такі матчі, як, наприклад, проти київського «Динамо», коли ваші підопічні грали дуже безвольно?
—Я навіть сказав би, що найгірша гра була не проти «Динамо», а проти «Арсеналу». У цьому матчі проявилося те, над чим команді треба ще багато працювати — хлопці дуже нестабільно грають на виїзді. Те, що вони демонструють за підтримки вболівальників, кудись зникає у виїзних поєдинках. У футболістів немає ще впевненості в собі, а саме це й важливо, коли ти граєш на чужому полі. Знову ж таки в даному разі треба вести мову про те, що команда дуже молода.

—До речі, про молодь. Фактично при вас заграв сімнадцятирічний воротар Максим Коваль. Попри достатню кількість помилок, ви постійно довіряли йому місце в основному складі. Вірите, що з нього виросте сильний кіпер?
—Не просто вірю, а впевнений! У Максима є дуже важлива як для голкіпера річ — він вміє переживати помилки й тримати удар. До того ж, його ставлення до футболу, те, як він працює на тренуваннях — може слугувати прикладом для будь-кого. А те, що він дуже талановитий, я думаю, сумнівів ні у кого не викликає.

—Не почне по нічних клубах бігати?
—Від цього зарікатися не можна. Попри те, що Максим людина дуже серйозна — він розуміє і сам футбол і як до нього треба ставитися, аби чогось досягти, варто, щоб попрацювали батьки. Щоб був певний контроль.

—Цього сезону «Металург» дуже багато пропустив (48 м'ячів. Гірше було тільки в сезоні-1993/1994 - 49. - Прим. авт.). У чому причина такої кількості м'ячів, адже якщо взяти за іменами, то правий захисник Кривцов нині у «Шахтарі», лівий — Польовий у збірній України...
—За великим рахунком, така кількість пропущених м'ячів стала можливою через стиль гри, який я хотів прищепити команді. У першу чергу, ми хотіли атакувати, а для цього потрібно, щоб крайні захисника обов'язково долучалися до наступальних дій. Звісно, що все це було в процесі навчання й хлопці не завжди встигали повертатися до захисту. По-друге, я вимагав від нашої захисної ланки контролювати м'яч. Тобто, не бити вперед при першій же нагоді, а притримати його, обрати найкраще продовження атаки, робити все розсудливо. У деяких моментах це вдавалося, а в деяких — ставало причиною пропущених м'ячів.

—Охарактеризуйте ваших крайніх беків. Якою мірою їм вдавалося виконувати такі ваші настанови?
—Що стосується Кривцова, то його ідеальна позиція центральний захисник — праворуч він у нас грав вимушено через відсутність правого захисника...

—Почекайте, а як же Тигорєв, адже саме він грав на позиції правого захисника і лише потім ви перевели його в опорну зону. Через це, в принципі, й виник дефіцит правого оборонця.
—Річ у тім, що під ту манеру гри, яку я прищеплював «Металургу», Тигорєв підходив ідеально саме як другий опорник, і тому довелося Кривцова переводити на правий фланг. До того ж, як опорника я його не бачив. Загалом же оптимальна позиція Сергія — центральний захисник, на якій він і гратиме, найімовірніше, в «Шахтарі».
Що стосується Польового, то Володя, на мою думку, — це приклад крайнього захисника, яким він має бути в ідеалі. В нього гармонійно поєднується вміння грати в захисті і в нападі.

—Кажуть, що на зимових зборах ви на позиції правого оборонця награвали Опанасенка...
—Так. І це був би ідеальний варіант: Опанасенко праворуч, а трійка нападників Каськов та Цигирлаш по флангах і Алозі в центрі. На жаль, більшу частину чемпіонату Каськов був травмований і ми перевела Опанасенка по флангу вперед, внаслідок чого й сталися такі рокіровки.

—Що скажете про його гру?
—По-перше, в нього дуже висока швидкість, і він у кількох матчах дуже вдало нею користувався. По-друге, він легко навчається. За той час, що я працював у команді, Євген дуже додав у роботі з м'ячем, мисленні. Незважаючи на те, що він за амплуа захисник, на позиції крайнього нападника зіграв дуже вдало, віддавши кілька результативних передач і забивши два м'ячі. Потенційно — це дуже сильний футболіст.

—Узимку до команди ви запросили Цигирлаша. Він виправдав ваші сподівання?
—У розмові з керівництвом з приводу придбання цього гравця я відразу сказав, що лідером команди він точно не буде, але допоможе сильно. У кожної людини свій характер і свої можливості — хтось може бути лідером, а хтось ні. Попри це Ігор дуже сильний футболіст, якому до снаги закрити будь-який фланг півзахисту, зіграти крайнього нападника. Також у нього є дуже класна здатність забивати вирішальні голи, відзначатися на останніх хвилинах. На зборах він це продемонстрував, у чемпіонаті, на жаль, не вийшло. Загалом Ігор зіграв трішки гірше, ніж я очікував.

—На думку багатьох, найкращим гравцем «Металурга» був Володимир Аржанов.
—У його потенціалі ніхто не сумнівається, до того ж, сам Володя своєю грою це підтвердив. На жаль, упродовж всього чемпіонату, він був не зовсім здоровий і більшу частину матчів провів з ушкодженнями.

—А яка для нього ідеальна позиція? Були моменти, коли він грав і ліворуч у півзахисті.
—Попри те, що в нього дуже сильна ліва нога, Аржанову краще, знову ж таки, на мою думку, грати під нападниками. У нього дуже добре виходить атакувати з глибини, несподівано вриватися у штрафний. Має дуже поставлений удар з обох ніг. Причому вміє бити як на силу, так і на техніку.

—Тобто Мирону Богдановичу варто звернути на нього увагу?
—Розумієте, тут така ситуація: якщо Польовому на лівому фланзі захисту буде легше боротися за місце в основі через не дуже високу конкуренцію, то на позиції центрального атакувального півоборонця гравців високого рівня вистачає, і Аржанову буде надзвичайно тяжко. Втім, він, безумовно, належить до списку тих гравців, за якими треба обов'язково спостерігати.

—Одним із найкращих у першому колі був литовець Калонас, але навесні він чомусь не грав.
—Він, безумовно, дуже сильний і нестандартний футболіст, може вигадати якийсь цікавий несподіваний хід, технічний. Але всі ці риси в нього проявляються тоді, коли він цілком зосереджений на футболі, коли нічого його не відволікає. Я ж у нього такої зосередженості не бачив. Йому постійно щось заважало зосередитися на футболі, й він не був у тому стані, щоб реально допомогти команді.

—Узимку до луганської «Зорі» перейшло кілька футболістів, серед яких і Сергій Силюк. Це була ваша ініціатива?
—Ні, це була ініціатива самого Сергія. Він був уже всіма думками в Луганську, й тому жодного сенсу тримати його я не бачив. Хоча розумів, що він потрібен команді. Те ж саме стосується й Тараса Лазаровича. Я дуже хотів, щоб він залишився у команді, але Тарас теж вирішив для себе, що гратиме у «Зорі».

—Інтернетом ходять такі чутки, що власники запорізького «Металурга» свідомо роблять ставку на молодих гравців, ставлячи умови тренерам команди награвати їх для подальшого перепродажу в сильніші клуби. Тобто жодних високих турнірних завдань перед командою фактично не ставиться?
—Керівники мають повне право визначати політику клубу, напрями роботи. Підготовка молодих футболістів з метою подальшого перепродажу — це теж один із шляхів розвитку. Інша річ, що високих результатів за таких умов досягти тяжко.

—Ну й наостанок назвіть трійку найкращих футболістів «Металурга» під вашим керівництвом.
—Я назвав би, але річ у тім, що в команді є десь сім-вісім футболістів однаково високого рівня, які могли б вирішувати завдання боротьби за єврокубки. При правильному підході у цих хлопців вимальовується перспективне майбутнє.

Олександр ОЗІРНИЙ, газета «Український футбол»